Етнічності у світі (бета)

Північноафриканські сефардські євреї є частиною ширшої єврейської групи «мізрахі» та охоплюють тих, кого разом знають як «магрибськіх євреїв», що відносяться до «західних» місцевостей походження – Марокко, Алжир, Лівія, Туніс. Спочатку євреї рушили до півдня Африки або як торговці древнього Ізраїльського царства, або під час утисків після руйнування Храму Соломона вавилонянами в 586 р. до н. е. Вони селилися серед берберів, а їхні нащадки зараз стали «марокканськими євреями». Євреї почали селитися в Алжирі з пізнього римського періоду, а подальший наплив іммігрантів став результатом переслідувань вестготами в Європі. Євреї Лівії та Тунісу прибули на кілька століть раніше, ніж алжирці, в 3 столітті до н. е., під час правління греків. Через більш ніж тисячу років після першого прибуття євреїв до північної Африки Іспанська інквізиція (та вигнання євреїв) в 1492 р. н. е. спричинила другу масивну міграцію з Піренейського півострова до північної Африки. Після заснування Держави Ізраїль в 1948 році більшість північноафриканських євреїв рушила до Ізраїля і це тривало до 70-х років 20 століття під час великих та малих переселень з арабських земель. Значна частина північноафриканських євреїв переселилася до Франції. Зараз, окрім громади з кількох тисяч євреїв у Марокко, в північній Африці залишається дуже мало євреїв.